«Червоне і чорне»

До опублікування роману «Червоне і чорне» (1831) Стендаль написав чимало публіцистичних творів із питань мистецтва, музики, історії, а також оповідань, відому новелу «Ваніна Ваніні», спробував свої сили в драматургії.

В основу роману «Червоне і чорне» покладено реальну подію: вбивство юнаком низького походження — гувернером Берте — коханки, матері своїх вихованців. Але сам факт був лише поштовхом для задуму, у якому окрема людська доля стала синтезом вираження трагедії віку. У творі є підзаголовок: «Xроніка XIX століття» і зазначено час дії: 1827 рік. Такого в літературі ще не було: абсолютно конкретна реальність сучасної авторові доби скрупульозно відтворена, але не стільки в побутовому плані (звичаї, побут, інтер’єр), скільки в психологічному — як пошук обдарованою молодою людиною свого місця в житті, щастя, крах на цьому шляху через зіткнення з буржуазною дійсністю: суспільство вбиває молодих людей — вихідців із «низів», якщо вони намагаються реалізувати свою особистість, виділяються із середовища, що їх оточує.

Епіграфом до першого розділу Стендаль поставив слова Дантона: «Правда, гірка правда». Правда ця була особливо гіркою тому, що й герой роману Жульєн Сорель, і сам автор «запізнилися народитися», з’явилися на світ у жорстоку епоху, коли «старе вже вмерло, а нове не встигло народитися». Не випадково письменник неодноразово підкреслює, що провідними кольорами цієї доби стали сірий (мундир чиновника, сутана священика) та чорний (колір загибелі всіх надій). Звідси й різкий контраст «червоного й чорного» в заголовку: життя та смерть, реакція та революція, повнокровне буття та жалюгідне існування.

У чому полягає гостра критика письменником режиму Реставрації? (У показі збереження кастовості суспільства; у зображенні пліток, інтриг, безглуздих розмов і занять «вищого світу», «політичних ігор», що призвели до ухвалення смертного вироку юнакові з «низів», який не заслуговував на таке суворе покарання, та ін.)

1.  Де народився Жульєн Сорель і в якій родині?

2. Як родичі ставилися до Жульєна? 

3. Хто був таємним кумиром Сореля? 

4. Про що просила пані де Реналь вихователя своїх дітей? 

5. Чим були для пані де Реналь її почуття до Жульєна? 

6. Як Жульєн спочатку ставився до пані де Реналь? 

Складання хронологічної таблиці життя і творчості Стендаля з аналітичним коментуванням щодо його світоглядно-естетичних позицій

Дата	Події	Формування світогляду, естетичних позицій
23 січня 1783 р.	Народження Анрі-Марі Бейля в родині багатого адвоката в Греноблі. Смерть матері; абат-вихователь. Відчуження батька, вплив дідуся	Формування ненависті до релігії, пошук нових ідеалів, цінування щирих почуттів
1797 р.	Навчання у Центральній школі в Греноблі	Спостереження за формуванням ідеології буржуазної держави, що народжувалася, об’єднуючи гроші, владу й підприємництво
1800 р.	Невдала спроба вступу до Політехнічної школи. Париж. Вступ на службу до армії Наполеона	Захоплення Наполеоном — ідеальною постаттю людини, яка досягла успіху в житті завдяки власним здібностям та наполегливості
1802 р.	Відставка з армії. Рішення стати письменником	Формування критичного ставлення до ідеалу
1812 р.	Знову на службі як офіцер-інтендант наполеонівської армії. Перебування в Росії	Розчарування в ідеалі, прагнення до справедливості
1814 р.	Падіння Наполеона. Приїзд до Італії. Життя, плідна письменницька праця	Переконання в тому, що мистецтво — сила, що здатна перетворити світ та поліпшити його
1831 р.	Роман «Червоне і чорне»	Прагнення усвідомити головні принципи мистецтва й життя
1839 р.	«Пармська обитель»	Осмислення долі «природної людини», суперечностей між законами суспільства й природи
22 березня 1842 р.	Смерть Стендаля	Роздуми над тим, чи сумісні людські закони із законами природи

Продовжте речення:

•     Найбільше мене вразило...

•     Письменник Стендаль уявляється мені як людина...

•     Мені імпонує в письменникові те...

   Стендаль (1783—1842). Справжнє ім’я — Анрі-Марі Бейль. Його називають духовним сином епохи Просвітництва. Він любив повторювати думку філософа Д. Дідро, що все починається з людини й завершується нею. Прихильники Просвітництва вчили, що головне в житті людини, її стимул — це прагнення до щастя. Проте, щоб воно не спричинило індивідуалістичний егоїзм, особисте щастя має урівноважуватися щастям суспільним. Усе дуже складне, багато в чому не розгадане й донині життя Стендаля було служінням цьому ідеалові. Він не лише намагався втілити його у своїх творах, але й боровся за нього, беручи участь в італійському національно-визвольному русі.

   Стендаль провів юність в Італії та на все життя зберіг прихильність до цієї країни, до її мистецтва, неповторного «італійського характеру». Саме з останнім пов’язане переконання письменника в тому, що всіма вчинками людей керують пристрасті.

Сучасна Стендалю Франція, як і вся Європа, намагалася забути ідеї просвітників та задовольнити свою жагу буржуазного збагачення. Якщо й говорилися красиві слова, то тільки для того, щоб зручніше обманювати й грабувати. Погляди письменника суперечили як принципам режиму Реставрації королівської влади, так і принципам буржуазної республіки. Тому влада постійно «наглядала» за ним. Це змушувало Стендаля шифрувати свої художні твори й листи (були прочитані лише у XX ст.).

 Стендаль уважав себе романтиком, але романтизм розумів не як бездіяльне мрійництво, а в байронівській активній, бунтарській формі. Романтизм для нього — це мистецтво, що відповідає потребам сучасності, яка допомагає осмислити її реальну сутність. Це яскраве, пристрасне мистецтво із сильними характерами героїв і водночас правдиве й повною мірою відображає багатогранність життя в усіх його проявах та розвитку.

Що ви знаєте про такий художній напрям, як романтизм?

Яких представників романтизму ви вже знаєте?

Охарактеризуйте особливості даного художнього напряму.